понівечення

ПОНІ́ВЕЧЕННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. поні́вечити.

І він [укладач документів], і переписувач навіть дуже високих канцелярій пишуть без належної уваги до зовнішньої сторони слова, і через це можливими є в найповажніших документах державного значення, наприклад, просто кричущі випадки гаплоло-гізмів, понівечення слів тощо (Пит. походж. укр. мови, 1956, 35).

Значення в інших словниках

1. понівечення — поні́вечення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. понівечення — -я, с. Дія та її результат за знач. понівечити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понівечення — ПОНІ́ВЕЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. поні́вечити. І він [укладач документів], і переписувач навіть дуже високих канцелярій пишуть без належної уваги до зовнішньої сторони слова, і через це можливими є в найповажніших документах державного значення...  Словник української мови у 20 томах