понівечення
ПОНІ́ВЕЧЕННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. поні́вечити.
І він [укладач документів], і переписувач навіть дуже високих канцелярій пишуть без належної уваги до зовнішньої сторони слова, і через це можливими є в найповажніших документах державного значення, наприклад, просто кричущі випадки гаплоло-гізмів, понівечення слів тощо (Пит. походж. укр. мови, 1956, 35).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понівечення — поні́вечення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- понівечення — -я, с. Дія та її результат за знач. понівечити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понівечення — ПОНІ́ВЕЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. поні́вечити. І він [укладач документів], і переписувач навіть дуже високих канцелярій пишуть без належної уваги до зовнішньої сторони слова, і через це можливими є в найповажніших документах державного значення... Словник української мови у 20 томах