понівечений

ПОНІ́ВЕЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поні́вечити.

Земля, покалічена, понівечена, поранена сотнями великих і малих снарядів, стогнала і гула (Собко, Кавказ, 1946, 126);

На землі замість грізного партизана Іскри лежить понівечений кулями труп (Тют., Вир, 1964, 537);

Кіру баба любить — так любить, ніби ця дитина є частка її власного серця, серця старої, понівеченої життям людини (Коп., Дуже добре, 1937, 12);

// поні́вечено, безос. присудк. сл.

Повітряною хвилею звалено паркан, осколками понівечено дерева (Шиян, Переможці, 1950, 111).

2. у знач. прикм. Поламаний, зіпсований, зруйнований.

Дедалі більше прибувало в депо понівечених паровозів (Донч., Карб. камінь, 1946, 406);

На деяких садибах стояли розшиті стріхи хлівів, — сліди голоду двадцять першого року, — понівечені тини, нечепурні хати (Шиян, Баланда, 1957, 56).

3. у знач. прикм. Побитий, покалічений.

Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди (Мирний, І, 1949, 369);

Санітари виносили понівечених солдатів з вагонів (Цюпа, Добротворець, 1971, 18);

Під гострими зубцями пилки.. лежала понівечена й закривавлена рука (Шиян, Баланда, 1957, 31);

// Підірваний, ослаблений.

Знесилений неволею на далекій чужині, з понівеченим здоров’ ям вернувся він [Т. Шевченко] до Петербурга (Мирний, V, 1955, 313).

4. у знач. прикм. Спотворений.

Хмарка набігає на чоло, тривожиться в міжбрів’ї навскісна, глибока, мов човник, зморшка, і ще помітнішими стають на понівеченому виду очі (Стельмах, І, 1962, 467);

// Порушений, викривлений, зіпсований (про хід, стан, розвиток чого-небудь).

Понівечена мелодія пісні дзвінко вдарила об шибку, розляглась по густому вишняку й подаленіла на вулиці, за ворітьми (Дмит., Наречена, 1959, 163);

І досі надієшся знайти людяність і щастя. Може, вони чекають когось, тільки не його. Він розвіяв їх по пилинці, розтрусив по чужих шляхах, розстріляв у тих битвах, які не славою, а ганьбою лягли на його понівечену молодість (Стельмах, II, 1962, 55);

// Зганьблений, знеславлений.

Ви, Миколо Карповичу, .. явили перед нами необмежену силу людського страждання, .. понівеченої віри та знехтуваних надій (Мирний, V, 1955, 388).