понівечення
ПОНІ́ВЕЧЕННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. поні́вечити.
І він [укладач документів], і переписувач навіть дуже високих канцелярій пишуть без належної уваги до зовнішньої сторони слова, і через це можливими є в найповажніших документах державного значення, наприклад, просто кричущі випадки гаплологізмів, понівечення слів тощо (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понівечення — поні́вечення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- понівечення — -я, с. Дія та її результат за знач. понівечити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понівечення — ПОНІ́ВЕЧЕННЯ, я, с. Дія та її результат за знач. поні́вечити. І він [укладач документів], і переписувач навіть дуже високих канцелярій пишуть без належної уваги до зовнішньої сторони слова... Словник української мови в 11 томах