пообвисати
ПООБВИСА́ТИ, а́є, док. Обвиснути (про багато чого-небудь).
Сонце стояло посеред неба, нестерпно пекло, гарбузове листя пообвисало (Вирган, В розп. літа, 1959, 254);
Постать Якова чорніла в кутку коло стіни,.. руки його пообвисали, голова хиталася на в’язах (Мирний, І, 1954, 204);
// Обвиснути в багатьох місцях.
«Але ж талія моя не кругла,— сукня пообвисала й теліпається, неначе на кілку»,— подумала Балабушиха (Н.-Лев., III, 1956, 215).
Словник української мови (СУМ-11)