пообіч

ПОО́БІЧ, присл., рідко. Те саме, що оба́біч.

Він [хлопчик] усе хлюпощеться [в калюжі], бродить та весело позирає пообіч (Л. Янов., І, 1959, 409);

Пообіч рівних стежечок важко хилилися айстри (Збан., Курил. о-ви, 1963, 143).

Значення в інших словниках

1. пообіч — поо́біч прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. пообіч — присл., рідко. Те саме, що обабіч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пообіч — ПОО́БІЧ, присл., рідко. Те саме, що оба́біч. Він [хлопчик] усе хлюпощеться [в калюжі], бродить та весело позирає пообіч (Л. Яновська); Пообіч рівних стежечок важко хилилися айстри (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
4. пообіч — ОБА́БІЧ присл. (з обох боків), ОБІ́РУЧ рідше, ПОО́БІЧ рідше, ОБА́ПОЛИ рідше. Обабіч шосейної дороги виднілись уже жовті, осінні гаї (з журналу); Дерева обіруч стояли голі (О. Гончар); Пообіч стежечки схилились айстри (Л. Яновська); Розлогий український степ широко розкинувся обаполи (Ю. Смолич).  Словник синонімів української мови
5. пообіч — Поо́біч, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пообіч — Пообіч нар. Съ обѣихъ сторонъ.  Словник української мови Грінченка