поохати
ПОО́ХАТИ і ПОО́ХКАТИ, аю, аєш, док., розм. Охати якийсь час.
Софія Савелівна трішки поохала, намагалася гарячою праскою сушити свою сукню, але, зрештою, махнула рукою і вирішила переночувати на розкладушці в Зоринчиній кімнаті (Грим., Незакінч. роман, 1962, 77);
— Може, радіо вам вимкнути? — запропонував Фросеньці провідник, коли вона, поохкавши, нарешті, вклалася (Гончар, Дорога.., 1953, 47).
Словник української мови (СУМ-11)