попанувати

ПОПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Панувати якийсь час.

Якби тобі довелося В нас попанувати, То знав би ти, пане-брате, Як їх називати, Отих твоїх безталанних Дівчаток накритих (Шевч., II, 1963, 209);

// Жити по-панському якийсь час.

— Ти б, серце, вічно панувати хотіла. Доволі. Попанувала, і годі (Коцюб., II, 1955, 388).

Значення в інших словниках

1. попанувати — попанува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попанувати — -ую, -уєш, док. Панувати якийсь час. || Жити по-панському якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попанувати — ПОПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Панувати якийсь час. Якби тобі довелося В нас попанувати, То знав би ти, пане-брате, Як їх називати, Отих твоїх безталанних Дівчаток накритих (Т. Шевченко); // Жити по-панському якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. попанувати — Попанува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Погосподствовать, поцарствовать, побыть бариномъ. І над нашим ще народом ще хоть трохи попануй. Котл. Од. 494. Як би тобі довелося в нас попанувати. Шевч. 453. 2) Поблагопріятствовать, подѣйствовать. Тепер весна попанувала на ярину. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка