попанькати

ПОПА́НЬКАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. Панькати кого-небудь, потурати чиїмсь примхам, каверзуванням якийсь час.

2. перех. і неперех. Запобігливо догоджати кому-небудь якийсь час.

— Дам, дам [чаю]! Ось тільки гітлерівця попанькаю. Денщика послав по вино, а я повинна бігати (Ю. Янов., І, 1954, 158).

Значення в інших словниках

1. попанькати — попа́нькати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попанькати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. Панькати кого-небудь, потурати чиїмсь примхам, коверзуванням якийсь час. 2》 перех. і неперех. Запобігливо догоджати кому-небудь якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попанькати — ПОПА́НЬКАТИ, аю, аєш, док., кого. 1. Панькати кого-небудь, потурати чиїмсь примхам, каверзуванням якийсь час. 2. Запобігливо догоджати кому-небудь якийсь час. – Дам, дам [чаю]! Ось тільки гітлерівця попанькаю. Денщика послав по вино, а я повинна бігати (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах