попенко

ПОПЕ́НКО, а, ч., розм. Син попа.

Доводилося бачити їй і попенка; панич, а лице у плямах, голова закустрана, сам засмоктаний, і говорив так грубо, а лаявся ще гірше… (Мирний, III, 1954, 158);

Попенко з сусідньої волості родом, Він теж нареченим вважався колись, Та зник у компанії з іншими згодом (Перв., II, 1958, 376).

Значення в інших словниках

1. попенко — попе́нко іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. попенко — -а, ч., розм. Син попа; попович.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попенко — ПОПЕ́НКО, а, ч., розм. Син попа. Доводилося бачити їй і попенка; панич, а лице у плямах, голова закустрана, сам засмоктаний, і говорив так грубо, а лаявся ще гірше...  Словник української мови у 20 томах