попенятко

ПОПЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до попеня́ 1.

Без шапки, він несе в труні своє дитятко І кличе здалека ледаче попенятко, Щоб батька привело, бо треба ж поховать (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 80).

Значення в інших словниках

1. попенятко — попеня́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. попенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до попеня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попенятко — ПОПЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до попеня́ 1. Без шапки, він несе в труні своє дитятко І кличе здалека ледаче попенятко, Щоб батька привело, бо треба ж поховать (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).  Словник української мови у 20 томах