попервах
ПОПЕРВА́Х, присл., розм.
1. Те саме, що споча́тку.
— Хазяйнуємо потроху, нові порядки заводимо, але попервах труднувато тропу вхопити. Більше наосліп доводиться… (Іщук, Вербівчани, 1961, 239);
// Перш за все.
Попервах, маючи все-таки деякий життєвий досвід, я, побачивши ленінградку із шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бік вулиці (Вишня, І, 1956, 305).
2. Раніше, колись.
Стріла [Ганна] за містком Сашка Вовкотруба — того сержанта, який попервах приводив до полковника п’ятьох бійців (Ю. Янов., Мир, 1956, 34).
Словник української мови (СУМ-11)