пописаний

ПОПИ́САНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пописа́ти.

Деякі поправочки зробив карандашем [олівцем], — не знаю, чи Ви розберете — неясно вони пописані (Мирний, V, 1955, 381);

// попи́сано, безос. присудк. сл.

Дивним візерунком багато слів пописано край нього[напису] про славу безіменного владаря (Л. Укр., І, 1951, 252).

2. у знач. прикм. Те саме, що спи́саний.

— Ану покажи, який ти папір знайшов? — спитав у нього червоноармієць. — Він пописаний, — відказав Василько (Панч, II, 1956, 147).

3. у знач. прикм., розм. Те саме, що розмальо́ваний.

Йде проти нас здорова, огрядна купчиха.. Пописана й помальована, неначе індійський ідол (Н.-Лев., V, 1966, 135).

4. у знач. прикм., перен., розм. Покритий смугами, порізами, борознами і т. ін. (про поверхню чого-небудь).

Жінка скинула з себе рядно і показала на світ своє сухе, жовте, пописане зморшками лице (Мирний, І, 1954, 356);

А вже під садом починалися численні стежки, якими були пописані всі гори понад Дніпром (Сміл., Сашко, 1957, 35).

Значення в інших словниках

1. пописаний — попи́саний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пописаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пописати. || пописано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Те саме, що списаний. 3》 у знач. прикм., розм. Те саме, що розмальований. 4》 у знач. прикм., перен., розм. Покритий смугами, порізами, борознами і т. ін. (про поверхню чого-небудь).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пописаний — ПОПИ́САНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пописа́ти. Деякі поправочки зробив карандашем [олівцем], – не знаю, чи Ви розберете – неясно вони пописані (Панас Мирний); // попи́сано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах