попліть
ПО́ПЛІТЬ, і, ж., розм. Плетена загорожа.
Василь творив свій танець на сонних вуличках не вперше. Коли він протанцьовував коло чиєїсь клуні чи кошари, старі люди не раз прокидались і навіть, здавалось їм, бачили щось крізь щільну попліть (Довж., І, 1958, 88).
Словник української мови (СУМ-11)