поповнілий

ПОПОВНІ́ЛИЙ, а, е. Який поповнів, поповнішав.

Він з надією і опаскою придивлявся до поповнілого стану своєї дружини (Стельмах, II, 1962, 25);

Вона [Любуша] вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті, що майже укриває її поповнілий стан (Коч., II, 1956, 73).

Значення в інших словниках

1. поповнілий — поповні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поповнілий — див. гладкий  Словник синонімів Вусика
3. поповнілий — -а, -е. Який поповнів, поповнішав.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поповнілий — ПОПОВНІ́ЛИЙ, а, е. Який поповнів, поповнішав. Він з надією і опаскою придивлявся до поповнілого стану своєї дружини (М. Стельмах); Вона [Любуша] вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті, що майже укриває її поповнілий стан (І. Кочерга).  Словник української мови у 20 томах
5. поповнілий — ТОВСТИ́Й (про людину — який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙ розм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙ розм., ДЕБЕ́ЛИЙ розм., НАТО́ПТАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови