пополотніти
ПОПОЛОТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Док. до полотні́ти.
Легенька краска то вступить їй в обличчя, то зникне, і обличчя пополотніє (Л. Укр., III, 1952, 581);
Жандарм узяв паспорт, і враз обличчя його змінилось — він пополотнів, тоді почервонів (Смолич, Прекр. катастр., 1956. 86).
Словник української мови (СУМ-11)