попотіти

ПОПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

1. Спітніти (про багатьох).

Базікавши, зійшли [Еней з бабою-ягою] на гору, На землю сіли оддихать, І, попотівши саме впору, Тут принялися розглядать, Анхиза щоб не прогуляти (Котл., І, 1952, 152).

2. Потіти якийсь час.

3. перен., над ким — чим, з ким — чим. Витрачати багато зусиль, виконуючи яку-небудь роботу якийсь час.

[Семен:] Як попотів оце біля школи з дітьми, як надивився на них, .. то й душа повеселішала (Мороз, П’єси, 1959, 36).

Значення в інших словниках

1. попотіти — попоті́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попотіти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Спітніти (про багатьох). 2》 Потіти якийсь час. 3》 перен., над ким – чим, з ким – чим. Витрачати багато зусиль, виконуючи яку-небудь роботу якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попотіти — ПОПОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Спітніти (про багатьох). Базікавши, зійшли [Еней з бабою-ягою] на гору, На землю сіли оддихать, І, попотівши саме впору, Тут принялися розглядать, Анхиза щоб не прогуляти (І. Котляревський). 2. Потіти якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. попотіти — Попотіти, -тіємо, -єте гл. Вспотѣть (о многихъ). Біжучи, попотіли. АД. II. 37.  Словник української мови Грінченка