попритихати

ПОПРИТИХА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Притихнути (про всіх або багатьох).

[Ганна Семенівна (увіходячи в клас, здивовано):] Що тут таке? Чого це ви порозбігались, як миші? То такий галас були зчинили, що й надворі було чуть, а то враз попритихали? (Григ., Вибр., 1959, 464);

А Соловей аж горло надриває І на всі заставки співає: Щебече і свистить, І тьохкає, і торохтить, На що́ вже горобці — і ті попритихали І прислухатись стали (Гл., Вибр., 1957, 139);

Люди в дворі попритихали, немов перед грозою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 140).

Значення в інших словниках

1. попритихати — попритиха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попритихати — -аємо, -аєте, док. Притихнути (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попритихати — ПОПРИТИХА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Притихнути (про всіх або багатьох). [Ганна Семенівна (увіходячи в клас, здивовано):] Що тут таке? Чого це ви порозбігались, як миші? То такий галас були зчинили, що й надворі було чуть, а то враз попритихали?...  Словник української мови у 20 томах