попросторішати

ПОПРОСТОРІ́ШАТИ, ає. Док. до просторі́шати.

Вимиті вікна заблищали шибками і пустили в хату цілі снопи сонячного світла, і вся хата розправилася, попросторішала (Тют., Вир, 1964, 264);

// тільки безос. Стати вільніше де-небудь.

На станції Гребінка в вагоні, нарешті, попросторішало (Головко, II, 1957, 429);

Фред зник за дверима. В квартирі відразу посвітлішало і попросторішало (Збан., Курил. о-ви, 1963, 203).

◊ Світ попросторі́шав кому — стало вільніше, краще житися кому-небудь.

— Ось бач, жива зосталася й діждалася-таки, що й світ мені попросторішав, що й у моє віконечко виглянуло сонечко (Л. Янов., І, 1959, 183).

Значення в інших словниках

1. попросторішати — попросторі́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попросторішати — -ає. Док. до просторішати. || тільки безос. Стати вільніше де-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попросторішати — ПОПРОСТОРІ́ШАТИ, ає. Док. до просторі́шати. Вимиті вікна заблищали шибками і пустили в хату цілі снопи сонячного світла, і вся хата розправилася, попросторішала (Григорій Тютюнник); // тільки безос. Стати вільніше де-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. попросторішати — (і (аж, на́че)) світ поши́ршав (роз’ясни́вся, попросто́рішав) кому. Хто-небудь відчув радість, полегкість через приємні події, обставини і т. ін. Я така вбога і безталанна дівчина, .. а він — Боже! Яким поглядом мене охрестив! Мов королівну.  Фразеологічний словник української мови