попрятувати
ПОПРЯ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОПРЯ́ТАТИ, аю, аєш, док., діал. Прибирати, робити порядок де-небудь.
Обидві взялись попрятувати тощо, і мовчки збили такий копіт, наче по хаті сто гусей літало (Свидн., Люборацькі, 1955, 191);
— А з ким то паннунця так розмовляють? — почувся нараз від дверей голос старої служниці, що ввійшла, щоб попрятати в Целиній світличці (Фр., II, 1950, 290).
Словник української мови (СУМ-11)