попісніти

ПОПІСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати пісним, малородючим (про грунт).

2. перен. Стати сумним, пригніченим.

Пан наш, одержавши таку саму резолюцію, дуже щось попіснів і ніс повісив (Фр., II, 1950, 50);

// Стати нежиттєвим; набути сумного, пригніченого виразу.

[КайЛетіцій:] Обличчя в них [філософів] повитягались навіть, пожовкли й попісніли (Л. Укр., II, 1951, 366);

Лиш тут помітила [газдиня], що Маруся побіліла, попісніла у личко і хитається, хитається… Підхопила її, крикнула на чоловіка, щоб дав води… (Хотк., II, 1966, 172).

Значення в інших словниках

1. попісніти — Посумніти (стати «пісним») [X] попісні́ти: сдѣлать постную рожу [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. попісніти — попісні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. попісніти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати пісним, малородючим (про ґрунт). 2》 перен. Стати сумним, пригніченим. || Стати нежиттєвим; набути сумного, пригніченого виразу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попісніти — ПОПІСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати пісним, малородючим (про ґрунт). Попісніли поля, одні бур'яни ростуть. 2. перен. Стати сумним, пригніченим. Пан наш, одержавши таку саму резолюцію, дуже щось попіснів і ніс повісив (І.  Словник української мови у 20 томах