порадуватися

ПОРА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., ким, чим, кому, чому, з кого — чого, на кого — що і без додатка.

1. Відчути радість, задоволення; зрадіти.

А ці двоє, Данько та Вутанька, — в кого вони і вдалися! Батько якби встав, то, звісно, тільки б порадувався, побачивши, які повиростали буйні обоє, голосисті та непосидющі, а матері через їхні невгамовні вдачі душа ніколи не буває на місці (Гончар, II, 1959, 199);

Вона, як і Турбай, народилася й виросла в Пальмірі, подруги у свій час їй заздрили, отже, не могло обійтися без таких, що порадувалися з її нещастя (Руд., Остання шабля, 1959, 21).

2. Радіти якийсь час.

[Мокрина:] Не дожив наш полковник порадуватись на своїх діточок (Кроп., II, 1958, 408);

Мушу одпочити, одійти, порадуватися тихо чомусь і абсолютно не хвилюватись (Довж., III, 1960, 500).

Значення в інших словниках

1. порадуватися — пора́дуватися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порадуватися — -уюся, -уєшся, док., ким, чим, кому, чому, з кого – чого, на кого – що і без додатка. 1》 Відчути радість, задоволення; зрадіти. 2》 Радіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порадуватися — ПОРА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., ким, чим, кому, чому, з кого – чого, на кого – що і без дод. 1. Відчути радість, задоволення; зрадіти. А ці двоє, Данько та Вутанька, – в кого вони і вдалися!...  Словник української мови у 20 томах
4. порадуватися — Порадуватися, -дуюся, -єшся гл. Порадоваться. Німці не порадуються нашому безголов'ю. Стор.  Словник української мови Грінченка