порадувати
ПОРА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Ви́кликати в кого-небудь почуття радості, задоволення.
Люди глухо загомоніли. Що й казати, надбавка декого порадувала: за такі гроші можна робити (Стельмах, І, 1962, 563);
Глущук, вдоволений тим, що довідався про добру новину, спішив порадувати свою Катерину і сусідів з Села Руського (Чорн., Визволення, 1949, 135);
// Створити радісний, веселий настрій.
Вранці визирнув [Валерій] з вікна. Ясний сонячний день порадував його (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 99);
// чим. Зробити, створити і т. ін. що-небудь на радість комусь.
Максим Рильський останній час порадував читачів новими поетичними творами про працю, про життя наших добрих сусідів в країнах народної демократії (Мал., Думки.., 1959, 12);
Чудовими врожаями порадували Батьківщину у ювілейному році хлібороби Хмельницької області (Хлібороб Укр., 1, 1968, 4);
// ким. Народити.
[Xрапко:] Краще б було покійниці, замісто двох дочок, та порадувати двома синами (Мирний, V, 1955, 122).
◊ Пора́дувати о́чі — ви́кликати радість, задоволення своїм гарним зовнішнім виглядом.
Вона, певне, всі свої риси передала цій великоокій дівчинці, яка, очевидно, теж не буде високою і не станом, а обличчям порадує людські очі (Стельмах, II, 1962, 71);
Пора́дувати се́рце чиє, кого — сповнити радістю, задоволенням.
Кущуваті, окріплі посіви порадували серце хлібороба (Стельмах, На.. землі, 1949, 311).
Словник української мови (СУМ-11)