порадувати
ПОРА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.
Ви́кликати в кого-небудь почуття радості, задоволення.
Люди глухо загомоніли. Що й казати, надбавка декого порадувала: за такі гроші можна робити (М. Стельмах);
Глущук, вдоволений тим, що довідався про добру новину, спішив порадувати свою Катерину і сусідів з Села Руського (С. Чорнобривець);
// Створити радісний, веселий настрій.
Вранці визирнув [Валерій] з вікна. Ясний сонячний день порадував його (О. Ільченко);
// чим. Зробити, створити і т. ін. що-небудь на радість комусь.
Максим Рильський останній час порадував читачів новими поетичними творами про працю, про життя (А. Малишко);
Чудовими врожаями порадували Батьківщину у ювілейному році хлібороби Хмельницької області (з наук. літ.);
// ким. Народити.
[Храпко:] Краще б було покійниці, замісто двох дочок, та порадувати двома синами (Панас Мирний).
◇ (1) Пора́дувати о́ко (о́чі) – приємно вразити кого-небудь своїм гарним зовнішнім виглядом.
Вона, певне, всі свої риси передала цій великоокій дівчинці, яка, очевидно, теж не буде високою і не станом, а обличчям порадує людські очі (М. Стельмах);
(2) Пора́дувати се́рце:
а) (чиє, кого) – сповнити радістю, задоволенням.
Кущуваті, окріплі посіви порадували серце хлібороба (М. Стельмах);
б) втішатися, задовольнитися чим-небудь.
Отут у садочку та в холодочку звелю вибудувати [хату], щоб тобі вільніше було до сина доступити, повсякчас його бачити. Чи винесуть його надвір прогулятись, то й ти на нього позирнеш, своє серце порадуєш (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)