порадонька
ПОРА́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до пора́да.
— Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? (Шевч., І, 1963, 44);
Ой тяжко сироті на світі пробувати! Нікому вірної порадоньки дати! (Кост., І, 1967, 62);
Хмелина пісеньку таку Приспівує дубку: «Здоров, козаченьку-дубочку, Порадонько моя!» (Гл., Вибр., 1951, 144).
Словник української мови (СУМ-11)