1. Словник української мови в 11 томах

порадонька

ПОРА́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до пора́да.

— Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? (Шевч., І, 1963, 44);

Ой тяжко сироті на світі пробувати! Нікому вірної порадоньки дати! (Кост., І, 1967, 62);

Хмелина пісеньку таку Приспівує дубку: «Здоров, козаченьку-дубочку, Порадонько моя!» (Гл., Вибр., 1951, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порадонька — пора́донька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. порадонька — -и, ж. Зменш. до порада. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порадонька — ПОРА́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до пора́да. – Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? (Т. Шевченко); Ой тяжко сироті на світі пробувати! Нікому вірної порадоньки дати! (М. Костомаров); Хмелина пісеньку таку Приспівує дубку: “Здоров, козаченьку-дубочку, Порадонько моя!” (Л. Глібов). Словник української мови у 20 томах
  4. порадонька — Порадонька, порадочка, -ки ж. ум. отъ порада. Словник української мови Грінченка