1. Словник української мови у 20 томах

порадонька

ПОРА́ДОНЬКА, и, ж.

Пестл. до пора́да.

– Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? (Т. Шевченко);

Ой тяжко сироті на світі пробувати! Нікому вірної порадоньки дати! (М. Костомаров);

Хмелина пісеньку таку Приспівує дубку: “Здоров, козаченьку-дубочку, Порадонько моя!” (Л. Глібов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порадонька — пора́донька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. порадонька — -и, ж. Зменш. до порада. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порадонька — ПОРА́ДОНЬКА, и, ж. Пестл. до пора́да. — Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? (Шевч., І, 1963, 44); Ой тяжко сироті на світі пробувати! Нікому вірної порадоньки дати! (Кост. Словник української мови в 11 томах
  4. порадонька — Порадонька, порадочка, -ки ж. ум. отъ порада. Словник української мови Грінченка