1. Словник української мови у 20 томах

порадниця

ПОРА́ДНИЦЯ, і, ж.

Жін. до пора́дник 1.

[Господар:] Чому ти її на розум не навчиш? ти ж мати, ти перша порадниця (Марко Вовчок);

Заклопоталися жіночки нещасливою долею безталанної молодиці .. Де не взялися порадниці (Л. Яновська);

* Образно. Стомившись, мати лягала спати, а вона залишала роботу і бралася за порадницю життя – книгу (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порадниця — пора́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. порадниця — див. горілка Словник синонімів Вусика
  3. порадниця — -і. Жін. до порадник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порадниця — Пора́дниця, -ці, -це! -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. порадниця — ПОРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до пора́дник 1. [Господар:] Чому ти її на розум не навчиш? ти ж мати, ти перша порадниця (Вовчок, І, 1955, 16); Заклопоталися жіночки нещасливою долею безталанної молодиці.. Де не взялися порадниці (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах