порадниця

ПОРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до пора́дник 1.

[Господар:] Чому ти її на розум не навчиш? ти ж мати, ти перша порадниця (Вовчок, І, 1955, 16);

Заклопоталися жіночки нещасливою долею безталанної молодиці.. Де не взялися порадниці (Л. Янов., І, 1959, 309);

*Образно. Стомившись, мати лягала спати, а вона залишала роботу і бралася за порадницю життя — книгу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 179).

Значення в інших словниках

1. порадниця — пора́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. порадниця — див. горілка  Словник синонімів Вусика
3. порадниця — -і. Жін. до порадник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порадниця — ПОРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до пора́дник 1. [Господар:] Чому ти її на розум не навчиш? ти ж мати, ти перша порадниця (Марко Вовчок); Заклопоталися жіночки нещасливою долею безталанної молодиці .. Де не взялися порадниці (Л. Яновська); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. порадниця — Пора́дниця, -ці, -це! -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)