порадниця
ПОРА́ДНИЦЯ, і, ж.
Жін. до пора́дник 1.
[Господар:] Чому ти її на розум не навчиш? ти ж мати, ти перша порадниця (Марко Вовчок);
Заклопоталися жіночки нещасливою долею безталанної молодиці .. Де не взялися порадниці (Л. Яновська);
* Образно. Стомившись, мати лягала спати, а вона залишала роботу і бралася за порадницю життя – книгу (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)