порадник

ПОРА́ДНИК, а, ч.

1. Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить.

Грицько радів, дякував у душі порадників [порадникам] (Панас Мирний);

Багато років Саватій вважався незамінним порадником в першій-ліпшій сільській справі (В. Петльований);

* Образно. – Злість та гнів – погані порадники (А. Шиян).

2. рідко. Те саме, що ра́дник 2.

На ранок Стефан Потоцький зібрав своїх військових порадників (Я. Качура).

3. Посібник з якої-небудь справи, галузі знань і т. ін.

Самосват копався в книжковій шафі. Лежали там переважно різні порадники й брошури з питань сільського господарства та поточної політики (В. Минко);

У XVII ст. в Московській державі вийшло в світ багато медичних книжок (лікарських порадників, травників і т. п.) (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. порадник — пора́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. порадник — Радник, дорадник; (книга) посібник, підручник; (лікаря) довідник; (туристам) путівник.  Словник синонімів Караванського
3. порадник — -а, ч. 1》 Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. 2》 рідко. Те саме, що радник 2). 3》 Посібник з якої-небудь справи, галузі знань і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порадник — ПОРА́ДНИК (той, хто радить, дає поради), РА́ДНИК розм., НАПРА́ВНИК розм., ДОРА́ДНИК розм. На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П.  Словник синонімів української мови
5. порадник — Пора́дник, -ка, -кові, в -ку; -ники  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. порадник — ПОРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. Грицько радів, дякував у душі порадників [порадникам] (Мирний, І, 1949, 174); Багато років Саватій вважався незамінним порадником в першій-ліпшій сільській справі (Петльов.  Словник української мови в 11 томах
7. порадник — Порадник, -ка м. Совѣтникъ. К. ЧР. 131. Мій батеньку, мій старесенький, мій пораднику дорогесенький. Мил. 180. Не порадник він, а щирий зрадник. ум. порадничок. Мій таточку, мій порадничку. Мил. 184.  Словник української мови Грінченка