порадитися
ПОРА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. з ким, розм. у кого, рідко кого. Звернутися до кого-небудь за порадою, попросити в когось поради (у 1 знач.).
– Ой Боже мій! Ой, що ж нам робити! З ким порадитись? (І. Нечуй-Левицький);
Йон мусив порадитись найповажніших жінок (М. Коцюбинський);
Мені нема в кого поради[ти]сь про сі речі (Леся Українка);
Славко сказав, що .. йому треба порадитись з Мироном ще про деякі справи (О. Копиленко);
Порадившись з Нечаєм, Богун відписав у Чигирин, що він залишається на пограниччі (Я. Качура).
2. Обміркувати, вирішити щось спільно з ким-небудь.
Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти, Порадитись, кого б то їм Своїм зятем звати? (Т. Шевченко);
Усі рішили, що зараз треба порадитись вкупі, і запросили Жана (М. Коцюбинський);
Порадившись між собою, брати притягли звідкись ще й запасне колесо і його теж поклали на воза (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)