порадник —
-а, ч. 1》 Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. 2》 рідко. Те саме, що радник 2). 3》 Посібник з якої-небудь справи, галузі знань і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порадник —
ПОРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. Грицько радів, дякував у душі порадників [порадникам] (Панас Мирний); Багато років Саватій вважався незамінним порадником в першій-ліпшій сільській справі (В. Петльований); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
порадник —
ПОРА́ДНИК (той, хто радить, дає поради), РА́ДНИК розм., НАПРА́ВНИК розм., ДОРА́ДНИК розм. На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П.
Словник синонімів української мови
порадник —
ПОРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. Грицько радів, дякував у душі порадників [порадникам] (Мирний, І, 1949, 174); Багато років Саватій вважався незамінним порадником в першій-ліпшій сільській справі (Петльов.
Словник української мови в 11 томах
порадник —
Порадник, -ка м. Совѣтникъ. К. ЧР. 131. Мій батеньку, мій старесенький, мій пораднику дорогесенький. Мил. 180. Не порадник він, а щирий зрадник. ум. порадничок. Мій таточку, мій порадничку. Мил. 184.
Словник української мови Грінченка