порадник

пора́дник

-а, ч.

1》 Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить.

2》 рідко. Те саме, що радник 2).

3》 Посібник з якої-небудь справи, галузі знань і т. ін.

Значення в інших словниках

1. порадник — пора́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. порадник — Радник, дорадник; (книга) посібник, підручник; (лікаря) довідник; (туристам) путівник.  Словник синонімів Караванського
3. порадник — ПОРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. Грицько радів, дякував у душі порадників [порадникам] (Панас Мирний); Багато років Саватій вважався незамінним порадником в першій-ліпшій сільській справі (В. Петльований); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. порадник — ПОРА́ДНИК (той, хто радить, дає поради), РА́ДНИК розм., НАПРА́ВНИК розм., ДОРА́ДНИК розм. На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П.  Словник синонімів української мови
5. порадник — Пора́дник, -ка, -кові, в -ку; -ники  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. порадник — ПОРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. Грицько радів, дякував у душі порадників [порадникам] (Мирний, І, 1949, 174); Багато років Саватій вважався незамінним порадником в першій-ліпшій сільській справі (Петльов.  Словник української мови в 11 томах
7. порадник — Порадник, -ка м. Совѣтникъ. К. ЧР. 131. Мій батеньку, мій старесенький, мій пораднику дорогесенький. Мил. 180. Не порадник він, а щирий зрадник. ум. порадничок. Мій таточку, мій порадничку. Мил. 184.  Словник української мови Грінченка