Словник синонімів української мови

порадник

ПОРА́ДНИК (той, хто радить, дає поради), РА́ДНИК розм., НАПРА́ВНИК розм., ДОРА́ДНИК розм. На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); — Страх — кепський радник (Вас. Шевчук); Радивон.. не розгубився з хвали. Із властивою йому доброю звичкою відзначив своїх направників, радників (К. Гордієнко); — Великою є людська злоба, а злі дорадники і рідну дитину вміють підцькувати на батька, або й одного рідного брата на другого (Юліан Опільський).

РА́ДНИК (службова особа; особа, що займає цю посаду), ПОРА́ДНИК, РА́ДЦЯ (РА́ЙЦЯ) заст. Радник міністерства відразу перейшов до справи; На ранок Стефан Потоцький зібрав своїх військових порадників (Я. Качура); — Еге ж, панове радці, — добре було б (Словник Б. Грінченка); Він каштелян і райця королівський (Словник Б. Грінченка).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. порадник — пора́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. порадник — Радник, дорадник; (книга) посібник, підручник; (лікаря) довідник; (туристам) путівник.  Словник синонімів Караванського
  3. порадник — -а, ч. 1》 Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. 2》 рідко. Те саме, що радник 2). 3》 Посібник з якої-небудь справи, галузі знань і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порадник — ПОРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. Грицько радів, дякував у душі порадників [порадникам] (Панас Мирний); Багато років Саватій вважався незамінним порадником в першій-ліпшій сільській справі (В. Петльований); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
  5. порадник — Пора́дник, -ка, -кові, в -ку; -ники  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. порадник — ПОРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради (у 1 знач.), радить. Грицько радів, дякував у душі порадників [порадникам] (Мирний, І, 1949, 174); Багато років Саватій вважався незамінним порадником в першій-ліпшій сільській справі (Петльов.  Словник української мови в 11 томах
  7. порадник — Порадник, -ка м. Совѣтникъ. К. ЧР. 131. Мій батеньку, мій старесенький, мій пораднику дорогесенький. Мил. 180. Не порадник він, а щирий зрадник. ум. порадничок. Мій таточку, мій порадничку. Мил. 184.  Словник української мови Грінченка