порадонька
ПОРА́ДОНЬКА, и, ж.
Пестл. до пора́да.
– Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? (Т. Шевченко);
Ой тяжко сироті на світі пробувати! Нікому вірної порадоньки дати! (М. Костомаров);
Хмелина пісеньку таку Приспівує дубку: “Здоров, козаченьку-дубочку, Порадонько моя!” (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)