поранення

ПОРА́НЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. пора́нити 1.

Донченко детально розпитував про обставини його поранення, про те, хто і як допоміг йому (Донч., VI, 1957, 628);

Наче недавно лежав він так само в госпіталі після поранення на фронті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 363).

2. Рана.

Куля влучила в стегно, не зачепивши кістки. Поранення було легке (Руд., Остання шабля, 1959, 201).

Значення в інших словниках

1. поранення — пора́нення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. поранення — (тіла) ураження; (важке) рана.  Словник синонімів Караванського
3. поранення — -я, с. 1》 Дія за знач. поранити 1). 2》 Рана.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поранення — ПОРА́НЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. пора́нити 1. Донченко детально розпитував про обставини його поранення, про те, хто і як допоміг йому (О. Донченко); Наче недавно лежав він так само в госпіталі після поранення на фронті (І. Цюпа). 2. Рана.  Словник української мови у 20 томах
5. поранення — РА́НА (пошкодження тканини тіла або внутрішніх органів людини, тварини), ПОРА́НЕННЯ, УРА́ЗА (ВРА́ЗА) заст.; ПРОБО́ЇНА (крізна); ПОРІ́З (різана); ПОРУ́Б (рубана). В нього почалася цинга. Все тіло вкрилося ранами й синцями (З.  Словник синонімів української мови