поранення
ПОРА́НЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. пора́нити 1.
Донченко детально розпитував про обставини його поранення, про те, хто і як допоміг йому (О. Донченко);
Наче недавно лежав він так само в госпіталі після поранення на фронті (І. Цюпа).
2. Рана.
Куля влучила в стегно, не зачепивши кістки. Поранення було легке (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)