Словник української мови у 20 томах

поранення

ПОРА́НЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. пора́нити 1.

Донченко детально розпитував про обставини його поранення, про те, хто і як допоміг йому (О. Донченко);

Наче недавно лежав він так само в госпіталі після поранення на фронті (І. Цюпа).

2. Рана.

Куля влучила в стегно, не зачепивши кістки. Поранення було легке (М. Руденко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поранення — пора́нення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. поранення — (тіла) ураження; (важке) рана.  Словник синонімів Караванського
  3. поранення — -я, с. 1》 Дія за знач. поранити 1). 2》 Рана.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поранення — РА́НА (пошкодження тканини тіла або внутрішніх органів людини, тварини), ПОРА́НЕННЯ, УРА́ЗА (ВРА́ЗА) заст.; ПРОБО́ЇНА (крізна); ПОРІ́З (різана); ПОРУ́Б (рубана). В нього почалася цинга. Все тіло вкрилося ранами й синцями (З.  Словник синонімів української мови
  5. поранення — ПОРА́НЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. пора́нити 1. Донченко детально розпитував про обставини його поранення, про те, хто і як допоміг йому (Донч., VI, 1957, 628); Наче недавно лежав він так само в госпіталі після поранення на фронті (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах