порожнісінько
ПОРОЖНІ́СІНЬКО. Присл. до порожні́сінький.
Дитина теж, видно, хоче [їсти], бо одно кричить і не втихає. Уже я його тулила-тулила до грудей — що ж ти там висмокчеш? — порожнісінько!.. (Мирний, І, 1954, 94).
Словник української мови (СУМ-11)