порозтікатися
ПОРОЗТІКА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Розтектися, потекти в різних напрямках (про рідину);
// Поширитися по поверхні, втрачаючи чіткі обриси; розпливтися (про плями, сліди від чого-небудь і т. ін.).
Карпо хоч і не показний з себе,.. з широким, завжди замазаним лицем, до того ще й плями порозтікалися у його на щоках, мов жаби. Зате смілий, меткий (Мирний, І, 1954, 244);
// перен. Розійтися у різних напрямках (про людей, тварин).
Овечата, бички щиро прийнялися щипати вогку траву,.. ген порозтікались понад усім озером (Мирний, IV, 1955, 24).
Словник української мови (СУМ-11)