порозуміти

ПОРОЗУМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал.

1. перех., також із спол. що. Зрозуміти.

— Нехай же мені [мене] ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Март., Тв., 1954, 136);

Іван наблизився і зараз порозумів, що діється (Фр., І, 1955, 83).

2. неперех., рідко. Порозумнішати.

Де вже він порозуміє, коли тепер дурний (Сл. Гр.);

— І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? (Вас., І, 1959, 324).

Значення в інших словниках

1. порозуміти — порозумі́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. порозуміти — -ію, -ієш, док., діал. 1》 перех., також зі спол. що. Зрозуміти. 2》 неперех., рідко. Порозумнішати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозуміти — ПОРОЗУМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. 1. кого, також із спол. що. Зрозуміти. – Нехай же мені [мене] ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Л. Мартович); Іван наблизився і зараз порозумів, що діється (І. Франко). 2. рідко.  Словник української мови у 20 томах
4. порозуміти — Порозумі́ти, -мі́ю, -єш гл. = порозумнішати. Де вже він порозуміє, коли тепер дурний. Камен. у.  Словник української мови Грінченка