порозуміти

ПОРОЗУМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал.

1. кого, також із спол. що. Зрозуміти.

– Нехай же мені [мене] ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Л. Мартович);

Іван наблизився і зараз порозумів, що діється (І. Франко).

2. рідко. Порозумнішати.

Де вже він порозуміє, коли тепер дурний (Сл. Б. Грінченка);

– І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. порозуміти — порозумі́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. порозуміти — -ію, -ієш, док., діал. 1》 перех., також зі спол. що. Зрозуміти. 2》 неперех., рідко. Порозумнішати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозуміти — ПОРОЗУМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. 1. перех., також із спол. що. Зрозуміти. — Нехай же мені [мене] ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Март., Тв., 1954, 136); Іван наблизився і зараз порозумів, що діється (Фр., І, 1955, 83).  Словник української мови в 11 томах
4. порозуміти — Порозумі́ти, -мі́ю, -єш гл. = порозумнішати. Де вже він порозуміє, коли тепер дурний. Камен. у.  Словник української мови Грінченка