порозуміння
ПОРОЗУМІ́ННЯ, я, с.
1. Взаєморозуміння, згода між ким-небудь.
[Кіндрат Антонович:] Велика сила порозуміння та згода у сім'ї (М. Кропивницький);
Єдина людина, з якою він міг балакати, була мати, і порозуміння між ними йшло не на словах, не в розмовах, а внутрішньою, духовною стороною (Григорій Тютюнник);
// Взаємна домовленість, погодженість у діях, вчинках і т. ін. з ким-небудь.
Комісіонер, якщо нічого іншого не встановлено порозумінням сторін, не відповідає перед комітетом за одержання платежу (з мови документів);
Він радив, що піднімати людей на повстання треба організовано, в тісному порозумінні з робітниками в містах (П. Козланюк);
// Таємна змова з ким-небудь.
Так, значиться, батько її віддавна, від десятьох літ був у порозумінню з монголами, був зрадником! (І. Франко).
2. Спілкування між ким-небудь.
Дід .. стукнув об стіну. Зараз відозвалися з того боку численні стуки.., то частіші, то рідші .. Хлопці чули про цей спосіб порозуміння (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)