порозуміватися
ПОРОЗУМІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРОЗУМІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.
1. перев. док. Досягати взаєморозуміння, доходити згоди з ким-небудь.
– Коли справді ти по щирості кажеш, а не дратуєш мене, то ми не порозуміємося з тобою ніколи (Л. Яновська);
– Молодець, Тимофію, – з почуттям говорить Січкар. – Молодець! Я так і знав, що з тобою можна по-людськи порозумітись (М. Стельмах);
Тарас певен, з молоддю він порозуміється швидко, мабуть, далеко швидше, ніж з колегами – професорами! (О. Іваненко);
// Домовлятися з ким-небудь про щось, погоджувати свої дії, вчинки і т. ін.
Міський виділ вислав своїх делегатів до Пешту [Пешта], аби порозумітися з Кошутом про спільний план (І. Франко);
Пожежну автомашину мали відправити за Дністер, але Трохим Задорожний порозумівся з уповноваженим по евакуації, і тоді машину залишили (В. Петльований);
Вони собі з вуйком Юрою і Грицем порозумілися, що має робити Василько в корчмі у Струка (А. Турчинська);
// Сходитися у поглядах, думках і т. ін. з ким-небудь.
Видно було, що вони вже добре познайомились і порозумілись (Леся Українка);
Хлопці скоро порозумілися з юнгою і стали приятелями (В. Кучер);
// Вносити ясність у взаємини з ким-небудь; відновлювати добрі стосунки, миритися з кимось.
– Дружина твоя... – Прохор підвів голову, глянув Зіньці в очі і сказав: – У матері сю ніч ночувала, а вранці прийшла, хотіла зі мною порозумітися. Ну, я не став її слухати (А. Шиян).
2. Розуміти один одного в процесі мовного спілкування.
– Приїздять в село якісь люди, що не знають їхньої мови, через що не можуть порозумітися з ними [молдаванами] (М. Коцюбинський);
Марта майже зовсім не знала російської мови. Усманові вона теж давалась нелегко, а втім, це була єдина мова, на якій вони тільки й могли порозумітися... (О. Гончар);
// Спілкуючись яким-небудь способом (жестами, знаками і т. ін.), розуміти один одного, незважаючи на незнання спільної мови.
З Матвієм він [швед] вже міг порозумітися. То показував йому наздогад руками, то Матвій деякі слова розумів (Мирослав Ірчан);
// Спілкуватися без допомоги мовлення.
Ми [мурашки] коплемо [копаємо] підземні ходи, зводимо склепіння.., вміємо порозуміватися без голосу і знаходити дорогу в своїх безвіконних будовах (І. Франко).
(1) Порозуміва́тися / порозумі́тися без слів (мо́вчки) – про повне взаєморозуміння, при якому слова зайві.
Про те, як Софія прийняла те освідчення, не було й речі .. Мати з дочкою без слів порозумілися (Леся Українка);
Миколай .. і Тимофій щось кінчали, порозуміваючися без слів (Г. Хоткевич);
(2) Порозуміва́тися / порозумі́тися на ми́гах – вести розмову, спілкуватися за допомогою жестів, знаків і т. ін.
Рабиням і служникам не дозволено розмовляти в присутності падишаха .. Навіть сам на сам порозуміваються вони в палаці на мигах, наче глухонімі (З. Тулуб);
Охорона маєтку найбільш ускладнювала справу .. – Мови не розуміють .. – Проте, може б, хоч на мигах якось порозумілися, та стражник, що до них приставлений, і близько не підпускає до них (А. Головко);
(3) Порозумі́тися між собо́ю – досягти взаєморозуміння, дійти згоди; знайти спільну мову.
Порозумівшись між собою, вони почали поволі посуватися до Галича (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)