порозчиняний

ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозчиня́ти¹.

Усі двері її [церкви] порозчиняні, народу усередині трудно просунутись (Мирний, IV, 1955, 141);

Воротар безпорадно озирнувся на порозчиняні двері кузень, звідки нісся робочий клякіт сотні пар молотів (Ле, Наливайко, 1957, 111).

ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозчиня́ти².

Значення в інших словниках

1. порозчиняний — порозчи́няний 1 дієприкметник відчинений — про багато чого-небудь порозчи́няний 2 дієприкметник про багато розчинів  Орфографічний словник української мови
2. порозчиняний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до порозчиняти I. || порозчиняно, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до порозчиняти II. || порозчиняно, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозчиняний — ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до порозчиня́ти¹. Усі двері її [церкви] порозчиняні, народу усередині трудно просунутись (Панас Мирний); Воротар безпорадно озирнувся на порозчиняні двері кузень, звідки нісся робочий клекіт сотні пар молотів (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. порозчиняний — Порозчи́няний, -на, -не; звич. мн.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)