порозчиняний

порозчи́няний

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до порозчиняти I.

|| порозчиняно, безос. присудк. сл.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до порозчиняти II.

|| порозчиняно, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. порозчиняний — порозчи́няний 1 дієприкметник відчинений — про багато чого-небудь порозчи́няний 2 дієприкметник про багато розчинів  Орфографічний словник української мови
2. порозчиняний — ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до порозчиня́ти¹. Усі двері її [церкви] порозчиняні, народу усередині трудно просунутись (Панас Мирний); Воротар безпорадно озирнувся на порозчиняні двері кузень, звідки нісся робочий клекіт сотні пар молотів (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. порозчиняний — Порозчи́няний, -на, -не; звич. мн.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. порозчиняний — ПОРОЗЧИ́НЯНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозчиня́ти¹. Усі двері її [церкви] порозчиняні, народу усередині трудно просунутись (Мирний, IV, 1955, 141); Воротар безпорадно озирнувся на порозчиняні двері кузень...  Словник української мови в 11 томах