порослий

ПОРО́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до порости́.

Двір був великий, порослий травою, на ньому хліви, комори, різні господарські прибудинки [прибудови] (Л. Укр., III, 1952, 574);

Між сірими скелями стоїть на низині стара церква.., сіра, поросла сизим та зеленим мохом (Н.-Лев., І, 1956, 52);

Через дорогу — озеро, гострим ситняком поросле (Тич., III, 1957, 278);

Поросле щетиною обличчя.. робиться нещадним і лютим (Тют., Вир, 1964, 320);

Мирно пасеться [кобила] між могилками, з’їдаючи траву, порослу, може, з частин тіла попередніх газд її предків (Хотк., II, 1966, 69).

2. у знач. прикм. Який проріс; пророслий (про зерно).

Бувало, тримає [батько] сім’ю цілу зиму надголодь, .. а весною вигортає свиням зіпріле, поросле жито (Речм., Весн. грози, 1961, 96).

Значення в інших словниках

1. порослий — поро́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. порослий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до порости. 2》 у знач. прикм. Який проріс; пророслий (про зерно).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порослий — ПОРО́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до порости́. Двір був великий, порослий травою, на ньому хліви, комори, різні господарські прибудинки [прибудови] (Леся Українка); Між сірими скелями стоїть на низині стара церква.., сіра, поросла сизим та зеленим мохом (І.  Словник української мови у 20 томах
4. порослий — Поро́слий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. порослий — Порослий, -а, -е Заросшій, поросшій.  Словник української мови Грінченка