поросль
ПО́РОСЛЬ, і, ж., збірн.
1. Молоді пагони, паростки, що виростають від пнів, коренів і т. ін.; поріст, порість.
— Це все.. молодняк, що виріс на місці порубок з порослі і підсадок (Хлібороб Укр., 5, 1966, 32);
Є ще так звані додаткові бруньки, які утворюються на корінні, особливо у вишні й сливи; з цих бруньок утворюється коренева поросль (Сад. і ягідн., 1957, 38).
2. Молоді рослини; молодий ліс, сад, який складається з дерев однієї породи.
Цілий квартал [лісу] займає ялинкова поросль, що своїми вершинами тягнеться у височину (Наука.., 8, 1958, 39);
// Сходи яких-небудь рослин.
Молода поросль ледь зеленіла рівними рядами на багато гін (Смолич, День.., 1950, 72);
Назустріч сонцю жирувала молода запліднена земля, витягувала до нього жадібні стрілочки зеленої порослі (Кол., Терен.., 1959, 18);
*Образно. Великі ленінські ідеї соціалістичного перетворення світу тому так міцно і вкоренились та дали таку буйну поросль, що попали вони на благодатний народний грунт (Рад. літ-во, 2, 1968, 19);
// перен. Молоде покоління, молодь; наступники, спадкоємці.
Горьківське піклування про молоду письменницьку поросль поки що лишається неперевершеним взірцем для кожного сучасного художника слова (Літ. газ., 16.VI 1961, 1);
А. Бобир був не лише виконавцем, а й вихователем нової молодої порослі бандуристів (Мист., 1, 1961, 26).
3. розм. Волосяний покрив на обличчі, на тілі.
З себе [Іванохрестительський] високий,.. на верхній губі й на підборідді — рудувата поросль (Збан., Сеспель, 1961, 162).
Словник української мови (СУМ-11)