поросль

ПО́РОСЛЬ, і, ж., збірн.

1. Молоді пагони, паростки, що виростають від пнів, коренів і т. ін.; поріст, порість.

– Це все .. молодняк, що виріс на місці порубок з порослі і підсадок (з наук. літ.);

Є ще так звані додаткові бруньки, які утворюються на корінні, особливо у вишні й сливи; з цих бруньок утворюється коренева поросль (з наук. літ.).

2. Молоді рослини; молодий ліс, сад, який складається з дерев однієї породи.

Цілий квартал [лісу] займає ялинкова поросль, що своїми вершинами тягнеться у височину (з наук.-попул. літ.);

// Сходи яких-небудь рослин.

Молода поросль ледь зеленіла рівними рядами на багато гін (Ю. Смолич);

Назустріч сонцю жирувала молода запліднена земля, витягувала до нього жадібні стрілочки зеленої порослі (П. Колесник);

// перен. Молоде покоління, молодь; наступники, спадкоємці.

Горьківське піклування про молоду письменницьку поросль поки що лишається неперевершеним взірцем для кожного сучасного художника слова (з газ.);

А. Бобир був не лише виконавцем, а й вихователем нової молодої порослі бандуристів (з наук. літ.).

3. розм. Волосяний покрив на обличчі, на тілі.

З себе [Іванохрестительський] високий, .. на верхній губі й на підборідді – рудувата поросль (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. поросль — по́росль іменник жіночого роду збірн.  Орфографічний словник української мови
2. поросль — -і, ж., збірн. 1》 Молоді пагони, паростки, що виростають від пнів, коренів і т. ін.; поріст, порість. 2》 Молоді рослини; молодий ліс, сад, який складається з дерев однієї породи. || Сходи яких-небудь рослин. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поросль — МО́ЛОДЬ (молоде, підростаюче покоління, молоді люди), ЮНА́ЦТВО, Ю́НІСТЬ, МОЛОДНЯ́К розм., ЮНЬ поет., МОЛОДНЕ́ЧА розм., МОЛОДЯ́ТА розм., ЧЕ́ЛЯДЬ заст.; ПА́РОСТЬ, ПА́ГІЛЛЯ, ПА́ГІННЯ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК розм., ОБРО́СТЬ розм., ПО́РОСЛЬ розм.  Словник синонімів української мови
4. поросль — ПО́РОСЛЬ, і, ж., збірн. 1. Молоді пагони, паростки, що виростають від пнів, коренів і т. ін.; поріст, порість. — Це все.. молодняк, що виріс на місці порубок з порослі і підсадок (Хлібороб Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. поросль — По́росль, -лі ж. Вѣтвь, отростокъ. Стоїть верба посеред села, роспустили порослі до кожного двора. (Загадка: сонце). ХС. ІІІ. 66.  Словник української мови Грінченка