порплиця
ПО́РПЛИЦЯ, і, ж. Залізна планка у верхньому млиновому камені.
[Кукса:] Ну, як ти даси їм [дочкам] ради? Це ж не те, що там, як бува у млині, що-небудь поламається, кулак чи порплиця: цюк раз, цюк удруге — і полагодив! А тут щоденна, щохвилинна біда!.. (Кроп., І, 1958, 175).
Словник української мови (СУМ-11)